фанфики,фанфикшн
Главная :: Поиск :: Регистрация
Меню сайта
Поиск фанфиков
Новые фанфики
  Ей всего 13 18+ | Глава1 начало
  Наёмник Бога | Глава 1. Встреча
  Солнце над Чертополохом
  Мечты о лете | Глава 1. О встрече
  Shaman King. Перезагрузка | Ukfdf Знакомство с Йо Асакурой
  Только ты | You must
  Тише, любовь, помедленнее | Часть I. Вслед за мечтой
  Безумные будни в Египтусе | Глава 1
  I hate you
  Последнее письмо | I
  Сады дурмана | Новые приключения Джирайи:Прибытие
  Endless Winter. Прогноз погоды - столетняя метель | Глава 1. Начало конца
  Лепестки на волнах | Часть первая. Путь домой
  Лепестки на волнах | Часть первая. Путь домой. Пролог
  Between Angels And Demons | What Have You Done
Чат
Текущее время на сайте: 22:46

Статистика

Антикафе Жучки-Паучки на Соколе
fifi.ru - агрегатор парфюмерии №1
Интернет магазин парфюмерии
Главная » Фанфики » Ориджиналы » Ориджинал

  Фанфик «Жизнь - река...»


Шапка фанфика:


Название: Жизнь - река...
Автор: Франя о.о"
Фэндом: Katekyo Hitman Reborn!
Пэйринг: Вонгола, Вария, ОЖП, Ямамото/Сайко
Рейтинг: PG-13
Жанры: Юмор, Фэнтези, Фантастика
Предупреждения: OOC, ОМП, ОЖП
Размер: планируется Мини
Статус: в процессе написания


Текст фанфика:

Иллюзия первая, глава I. Новенькие в Намимори.

Почти вся Вонгола в этот «знаменательный» наконец-то пошла в школу. Отсутствовал только Неизвестно куда пропавший Хибари, что было само по себе странно, так как глава Дисциплинарного Комитета почти всегда находился в своей любимой Намимори.
— Джудайме! – Гокудера, как и всегда, был на подъёме жизненных сил. – Вам дать алгебру?
— Нет, не надо, Гокудера-кун, — Тсуна улыбнулся своей милой улыбкой. – Вчера Реборн заставил меня, её сделать.
— Ха, Гокудера, мне дай! – Ямамото почесал голову. – Я забыл!
— Ага, щас, Бейсбольный придурок! – сразу вспылил Гокудера, чья благосклонность распространялась только на Тсуну. – Сам как нибудь сделаешь!
Ямамото хотел, было возразить, что разбирается в алгебре так же, как и в запутанных объяснениях Гокудеры, но тут прозвенел звонок. Хранители помчались на злополучную алгебру, надеясь, что их не спросят. Но на уроке друзей ждал сюрприз. Примерно через пять минут после начала урока в дверь класса постучали. Сначала тихо и неуверенно, но после довольно нагло. Весь класс переглянулся. К злобному математику не то, что ученики, но даже и учителя опасались ходить. Редкое исключение — Гокудера, которому на всё было абсолютно пофиг.
— Входите, — кажется, даже сам математик был слегка удивлён.
— Аригатто, сенсей, — дверь чуть приоткрылась, и в неё вошли парень и девушка.
Парень — с длинными тёмно-синими волосами и улыбкой на пол-лица, крайне нахальным взглядом обвёл класс и хмыкнул.
— Эс-тя-а-ан... Мы туда попали? – обратился он к рядом стоящей девушке.
Та скромно улыбнулась и тихо ответила:
— Директор-сан сказал, что у нашего класса сейчас алгебра, — девушка подошла к столу учителя и отдала ему документы. Взглянув на нах, математик сразу понял, кто эти люди.
— Класс! Эти ребята – наши новые ученики! Им, как и вам, по 15 лет. Зовут, — учитель прокашлялся, — Сайко Хим и Эно Киёши. Садитесь куда нибудь! – учитель махнул рукой.
Эно сразу прошёл за самую последнюю парту, а Сайко замешкалась, остановившись в проходе. Зато, всему классу была предоставлена прекрасная возможность по лучше разглядеть девушку.
Очень длинные серебристые волосы, голубые до прозрачности глаза. От правого уголка губ до глаза тянется длинный шрам, от которого создаётся впечатление, что девушка всё время улыбается одним углом рта. Взгляд у девушки был мягкий и чуть рассеянный. Ещё чуть-чуть пройдя по проходу, она наконец-то заметила свободную парту и села. Перед ней оказался незнакомый для неё паренёк с серыми волосами. Но, заметив у него на столе тетрадку с подписью «Гокудера Хаято», Сайко коротко хмыкнула, что совсем не подходило к её образу.
«Это и есть тот самый Динамит-Хаято? Интересненько... — на секунду мелькнула у неё мысль. – Сейчас проверим.»
Гокудера. Даже не обратив внимания, что прямо за ним сидит новенькая, закинул ноги на парту и облокотился лопатками о парту Сайко. Его голова была на расстоянии нескольких сантиметров от руки девушки.
«А вот и прекрасная возможность...»
Девушка постучала по макушке парня кончиком карандаша с ластиком. Тот быстро обернулся. В его глазах Сайко с лёгкостью прочитала раздражение.
— Чего тебе? – довольно грубо осведомился Хаято. – Вступила в орду фанаток?
— Фанаток? – брови девушки поползли вверх. – Я просто хотела спросить, на какой странице учебника мы остановились... – девушка состроила наивные глазки так, чтобы Гокудера не заметил наигранности. И он не заметил.
Отвернувшись, парень коротко буркнул:
— Без понятия. Я не слежу.
«Ха, так это всё-таки он, хранитель Урагана Вонголы! – мысленно восторжествовала девушка. – Осталось вывести на чистую воду остальных хранителей, и можно приступить к плану...»

Иллюзия первая, глава II. Вы не те, за кого себя выдаёте.

Все мы носим маски...
Просто, иногда под маской скрывается такой же человек.

— Ну, что ты о них думаешь, Эс-тян? – негромко спросил Эно у Сайко, пока они были на перемене. – Я так посмотрел: что-то этот Тсуна не тянет на Дечимо, согласись?
— Ты что, не знал, что он всегда такой? – Сайко коротко усмехнулась, смотря на копошащегося в портфеле Тсуну. – Я, кстати, уже успела проверить Хаято – он точно хранитель Урагана Вонголы.
— Быстрая ты, — Эно кинул на девушку восхищенный взгляд. – Всего урок прошёл, а нам на одну проблему меньше.
— Или больше, — тихо и быстро прошептала Эс, приветливо улыбаясь Тсуне, который только что подошёл к ним.
— Привет! Может, пообедаем вместе? Заодно и познакомимся, — он улыбнулся.
— Конечно! – Сайко слабо улыбнулась. – Только... Твои друзья не будут против?
— Нет, мы уже договорились, — Тсуна махнул рукой Гокудере и Ямамото.
— Привет, — Сайко улыбнулась.
— Ха, здорово! – черноволосый парень весело улыбнулся, а Гокудера хмуро скользнул взглядом по новым знакомым.
«Ямамото Такеши, дождь», — почти одновременно подумали Сайко и Эно.
— Это Ямамото и Гокудера, — незамедлительно представил парней Тсуна. – А я – Тсуна...
— Для вас – Джудайме, — хмуро буркнул Хаято.
— А? Ты про что, Гокудера-сан? – Сайко непонимающе посмотрела на парня.
— Да он играет в мафию, не парься! – весело воскликнул Ямамото и, подхватив Акиро и Эс за руки, двинулся на крышу.
* * *
— А кто этот милый ребёнок? – девушка моментально подняла на руки Реборна, сидевшего на крыше, у парапета. – Я так люблю детей, знаешь?!
— Хватит притворяться, Сайко, — громким голосом сказал Реборн. – Ты прекрасно знаешь, кто я.
— Эм... Вы о чём? – Тсуна, с отвисшей челюстью, смотрел на Реборна.
— Глупый Тсуна! – Реборн, как и всегда, со всей силы врезал Саваде по голове. – Ладно, уж ты, но ты, — теперь рука Реборна указывала на Гокудеру, — мог бы и понять, кто они!
— А кто мы? – довольно нагло спросил Эно, влезая в разговор. – А я скажу, кто мы! Мы великие и прекрасные Эс-тян и Эно-сама! – парень захохотал. – Аве нам!
— Могли бы и догадаться, что я вас раскрою, — хмыкнул Реборн.
— Да кто они, что ты так на нас орёшь? – завопил Тсуна. – больно, между прочим!
— Ладно, я вам скажу... – только начал Реборн, но Сайко его перебила.
— Мы не рассчитывали, что после путешествия в будущее ты всё ещё с этими малолетками, знаешь, — девушка усмехнулась. – Но, в принципе, то, что ты нас раскроешь, ничего нам плохого не сделает...
— Я что-то запутался, — протянул Ямамото. – Так кто вы, что знаете про наше путешествие?
— До них ещё не допёрло... О Ками! – Эно фыркнул.
— Мы – хранители Воды и Ветра, из гильдии магов, знаешь, — негромко сказала Сайко.
— Э... Воды и Ветра? – растерянно переспросил Тсуна. – Может, Дождя и Урагана? Из что это за семья?
— Ты тупица, Дечимо, — хранительница Воды фыркнула. – Мы. Не. Из. Семей. Мы – хранители из гильдии магов. Мы вообще из другого мира, знаешь!
— Из... другого мира? – переспросил Ямамото.
— Да что ты за ахинею несёшь?! – завопил Гокудера. – Думаешь, этому можно поверить?!
— Ну-ну. Верь, чему хочешь, знаешь, — Сайко саркастически улыбнулась. – А у нас задание.
— Какое? – с недоверием спросил Тсуна. – И при чем тут мы?
— Нам сказали, что в Намимори появляются Ассассины. неужели у вас никто не пропадал? Из хранителей, я имею в виду. В первую очередь Ассассины интересуются именно ими, — тихо сказала Сайко. – Вы не сможете их убить, они... Очень сильные.
— Да уж, конечно, — процедил сквозь зубы Гокудера.
— Заткнись! – внезапно заорала Сайко. – Ты не понимаешь! Они уже убивали нас!
Девушка с досадой в глазах отвернулась, но Ямамото и Тсуна заметили, что рука девушка скользнула к шее и сжала в кулаке небольшой кулончик в виде птицы.
— Успокойся, Данна, — негромко попросил Эно, но девушка в ответ только передёрнула плечами.
— А ты мог бы, и помолчать, — укоризненно сказал Эно, посмотрев на Гокудеру. – Ассассины и вправду очень сильны. Даже войны, самые сильные из нас, не всегда справляются с ними. Они... Убили наставницу Сайко, — тихо закончил Эно. – По этому она и ненавидит, когда кто-то недооценивают силу Ассассинов.
— А я что, знал, — хмуро буркнул Гокудера, которому в душе было крайне неловко.
— Сайко-тян, да не расстраивайся ты! – внезапно донёсся до всех весёлый голос Ямамото. – Гокудера всегда такой!
— Меня не волнует, знаешь, — спокойно ответила девушка, уже успевшая слегка остыть. – Когда на него нападут, сам будет отбиваться. Я только посмотрю, как он будет это делать, и порадуюсь, — она наконец-то развернулась. – Вы ещё не знаете самого главного... Ассассинами управляет один человек... Бывший глава гильдии воинов, перебежавший на другую сторону. Если вы его встретите – бегите, будь вы даже самыми сильными на земля, вот что я вам советую, знаете, — девушка фыркнула и, резко развернувшись, ушла с крыши, оставив Вонголу и виновато глядящего Эно одних.








Раздел: Ориджиналы | Фэндом: Ориджинал | Добавил (а): Alex_Kol (28.05.2012)
Просмотров: 2826

7 случайных фанфиков:





Всего комментариев: 14
+1  
1 Anni_Tender   (24.07.2012 14:06) [Материал]
Ох, на свой страх и риск убедила себя прочитать текст, мотивируя схожестью языков. Не пожалела happy Кое-что не поняла, конечно, но это мелочи; остальное беспрепятствeнно додумывалось по контексту. Легкая романтичная история, красивый язык. Огромноe спасибо за доставленное чтением удовольствие)

+2  
2 Thinnad   (28.05.2012 17:41) [Материал]
"...як вона піддалася на угоди свого редактора й по сумісництву..." - може, краще, "вмовляння?

"Там де виставляв свої роботи..." - після "там" - втрачена кома. А ось після "Таї" кома не потрібна.
Взагалі-то з комами повний швах. Автор правий - бета необхідна дуже.

"..хвилин 10..." - Алекс! dry Я ж тобі казав неодноразово. Числівники пишемо літерами.

Взагалі-то викладання гладеньке, гарне. Добрий такий романтичний дамський роман.
От якщо б бету.... Було б дуже непогано. Не видаляйте.
Нехай буде.
Але на беті - наполягаю.

+2  
3 Aleks-Koyl   (28.05.2012 17:48) [Материал]
Обожнюю тебе. Ти найкращій.
Я тебе дуже люблю.

Дякую від душі))) wink

+3  
4 КошкаКэт   (29.05.2012 00:24) [Материал]
Всё-таки украинский очень красивый язык. Хоть и читаю на нём, изрядно спотыкаясь, всё равно удовольствие, да.))
ЗЫ: Вот хохлов развелось-то! Половина комментов на украинском. smile

+1  
5 Драко_Бешен   (29.05.2012 00:11) [Материал]
Зашел, послушал, насладился, ничего не понял и отвалил)

+2  
6 Aleks-Koyl   (29.05.2012 00:15) [Материал]
Ну не ври что не понял, я же знаю, что ты понимаешь, пусть и не все. tongue

+1  
7 vzruv   (29.05.2012 23:59) [Материал]
Рідна мова...обожнюю висловлюватися українською!)
Деякі речення, мені так здалося, втратили легкість. Трохи змінити або поміняти місцями.
Пунктуіція. Я не хочу наводити приклади, бо це буде зайвим. Так... в очі кидається, але терпимо.Головне сюжетна лінія та почуття.

Ігор обійняв дівчину за плечі, подивившись у такі рідні очі. А в наступний момент він перекинув дівчину через плече й поніс у будинок. Не вмикаючи світло, вони гарячково скидали із себе одяг і несамовито цілувалися.
І все? Українською тільки такі сцени описувати!)Хочу продовження! happy

В цілому залишилися тільки позитивні емоції. Недаремно яскравим синонімом до словосполучення "украйнська мова" є "солов 'їна мова".
Aleks_Koyl , дякую!

+1  
8 Aleks-Koyl   (30.05.2012 00:18) [Материал]
Спасибо)) Знаю, что над текстом еще работать и работать. И все равно - дякую))))

0  
9 Aleks-Koyl   (01.06.2012 00:37) [Материал]
Нема за що))))) wink

+1  
10 Lyasiki   (01.06.2012 00:32) [Материал]
- Але коли я вдома однаково краще, - мені здається, що краще було б усе одно.
Дуже хотілося б почитати продовження.
Мені сподобався образ Олександри, адже в багатьох роботах автори змальовують головних героїнь "ляльками барбі" з гарною фігурою, довгими ногами і великим бюстом.
Також мені сподобалося, як ти описала почуття Олександри.
Потрібно вміти виразити стан душі й почуття словами, а це може не кожний.
Помилки є так, але я нічого не буду за них говорити, до мене все сказали.
Я хочу сказати велике Дякую тобі Алекс, за те що набралася сміливості і написала свою істроію на українській мові.
Дякую.

0  
11 Anni_Tender   (03.08.2012 12:56) [Материал]
После гугл хромовского перевода страницы это "ЗЫ:" стало выглядеть как "Половина комментов на русском" о_О biggrin

0  
12 Aima111   (16.12.2012 17:32) [Материал]
И?.. Конечно, самое сложное- не пошло описать любовную сцену. Часто сама зависаю на "самом интересном месте".
Начало подразумевает некоторую трагичность в этой истории. Автор, а , может, не надо? Пусть себе живут. Мне ни разу не удалось разлучить или (не дай Господь!) угробить героев моих рассказов- жааалко...

0  
13 Jara   (05.05.2013 02:25) [Материал]
Спочатку помилки і кострубатості.

Це були гарні знімки в чорно-білій гамі. На ній оголене дівоче тіло - спочатку знімки в множині, тоді мало б бути "на них"

- Олександра, я повернувся! - Олександро - кличний відмінок має бути всюди, де є звертання: Олександро, Ігоре, Таїсіє або Тає

голос у трубці мобільного телефону з бархатистого перетворився в благаючий. - краще буде "став благаючим".

обперлася о стіну - прийменника "о" взагалі нема в українській, є "об" але обпертись об стіну дуже вже дивно мені звучить, краще було б "спертись на".

й не висловлена обіцянка. - разом невисловлена.

Я не мовчу, я розмірковую. Я не можу піти в ресторан, але я приїду до тебе в студію. - чотири "я" на два речення, треба перефразувати.

Правда, коли не знаю. - "правда, коли - не знаю", ато виходить дещо зовсім інше за змістом.

І про що новий шедевр. - знак питання.

кохання - зітхання, - без пробілів, то ж дефіс, а не тире.

До речі, я чув, що по твоїй книзі "Проблема вічності" - я б змінила "по книзі" на "за книгою", взагалі до "по" варто ставитись дуже обережно, воно не використовується в російській і українській паралельно в одних і тих же словосполученнях.

ну хто буде знімати книги, провінційного письменника. - знак питання в кінці і зайва кома.

вп'ялася в монітор комп'ютера - "вп"ялась поглядом", просто вп"ястись - це нігтями biggrin .

виправляючи й позначаючи - "виправляючи" ще підходить до тексту, але "позначаючи" варто замінити на "роблячи позначки"

В них уклався дуже гарний тандем - склався, "укладати" трохи інше значить.

За фахом молодша сестра була філолог. - була "ким?" - "філологом".

І у вільний від основної роботи час: прищеплення любові до рідної мови маленьким громадянам нашої батьківщини, займалася розкручуванням сестри. - неправильно оформлений уточнювальний член речення, краще комами чи тире з обох боків, плюс треба перефразувати щоб "час" не заважав розумінню, як от "у час вільний від основної роботи -/, прищеплення..."

І це була їх третя спільна книга. - вже енне речення починається з "і", інколи підряд, взагалі цього "і" на початку варто уникати, або склавши два речення в одне складно-сурядне з "і", або просто його опустивши.


які дівчина не знімала навіть сидячи за комп'ютером,
- упущена кома перед "навіть", де починається дієприслівниковий зворот.

для якої, як звичайно служив - порівняльний зворот виділяється комами з обох боків.

Дівчина потихшала світло, - можна сказати "музика потихшала", але не "дівчина потихшала музику", а світло можна приглушити.

настільна лампа висвітлювала робоче місце - освітлювала, "висвітлювати" це абстрактне "робити зрозумілим", може бути й так у прямому значенні, але імхо не підходить воно тут за стилем викладу.

0  
14 Jara   (05.05.2013 02:25) [Материал]
що розташувалися на письмовому столі лунала повільна - кома після "столі"

олівця, кінчик якого, вона по звичці гризла. - після "якого" зайва кома.

Олександра, початок другої ночі, це я пізно?! - знак питання - зайвий, тут напрошується ствердження.

товстенька, з привабливими формами Олександра - "товстенька" це вже точно не привабливо, може, ліпше "пишненька"?

й високий, атлетично складений Ігор. - кома - зайва, неоднорідні означення комами не відділяються.

чорне волосся були коротко пострижене, - волосся - воно, значить було, а не були.

Але коли я вдома однаково краще - "коли я вдома" з обох боків виділяється комами як підрядне речення.

джемпер з V - образним вирізом горловини відкривав гарні груди - "V-подібним" вирізом, "горловини" - зайве.

вузька шкіряна спідниця, обтягала округлі стегна. Гарні ноги й.... Й як завжди боса... - кома між "спідниця" і обтягала - зайва, "як завжди" - з обох боків комами.

водрузила на стільницю - в словниках з 50тих років минулого століття "водружати" є з приміткою "урочисте", в сучасних - немає, я б замінила, але то імхо, сприймається просто, як калька з російської.

пару гарних лакованих черевичок, на високих підборах. - якщо пара, то їх дві штуки, "черевичок" - однина називний відмінок, множина родового буде "черевичків", плюс там, де про підбори, не треба коми.

Неонове світло віддавало місту зачарування - не конче зрозуміла, що малось на увазі, може, "надавало місту чару" бо "віддавало" звучить так, наче світло в міста те "зачарування" зичило.

Рідкі машини, що мчать назустріч. - спірний момент, прикметник "рідкий" вживається в значенні "нечастий", але знову ж таки в творах століття 17того, 18того, зараз "рідкий" значить те саме, що "жидкий" в російській, я б замінила на "рідкісні" чи "нечасті", бо ріже вухо, образно кажучи.

дівчина ні як не могла зрозуміти - "ніяк" разом.

проговорила дівчина, відкрив дверцята й виходячи з машини. - "відкрив" це третя особа однини минулий доконаний час себто "він відкрив", доконаний дієприслівник буде "відкривши".

- Ти, так і не відповіла мені - лишня кома після "ти".

Напевно вона робить неправильно, не даючи йому відповіді, але вона просто боялася обпалитися в черговий раз. А тому вона підійшла до Ігоря й провела долонею по губах хлопця. - "напевно" - вставне слово, що виділяється з обох боків комами в даному випадку, не виділялось воно б у випадку, якби було прислівником, що значить "точно", наприклад, "знати напевно"; далі - повтор "вона", варто перефразувати.

А в наступний момент він перекинув дівчину через плече
- "дівчину" краще замінити на її, щоб не було повтору.

Цікавий початок оповіді, помилки не особливо псують враження від тексту, розумінню теж не заважають. happy Попри всю свою любов до всяких жутіків, я людина романтична, буду чекати продовження. Виклала тут усі помилки, що я з упевненістю можу такими вважати. Дуже рада, що буду бетити твій твір, хоч згадаю рідну мову biggrin , бо ж мені останнім часом ой як не до неї було.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]
С каждого по лайку!
   
Нравится
Личный кабинет

Логин:
Пароль:
Новые конкурсы
  Итоги блицконкурса «Братья наши меньшие!»
  Братья наши меньшие!
  Итоги путешествия в Волшебный лес
  Итоги сезонной акции «Фанартист сезона»
  Яблоневый Сад. Итоги бала
  Итоги апрельского конкурса «Сказки о Синей планете»
  Итоги игры: «верю/не верю»
Топ фраз на FF
Новое на форуме
  Предложения по улучшению сайта
  Поиск соавтора
  Помощь начинающим авторам
  Все о котЭ
  Рекомендации книг
  Поиск альфы/беты/гаммы
  Книжный алфавит

Total users (no banned):
4933
Объявления
  С 8 марта!
  Добро пожаловать!
  С Новым Годом!
  С праздником "День матери"
  Зимние ролевые игры в Царском шкафу: новый диаложек в Лаборатории Иллюзий
  Новый урок в Художественной Мастерской: "Шепни на ушко"
  День русского языка (Пушкинский день России)

фанфики,фанфикшн